У творчості автора простежуються спроби переосмислення історичних, культурних і мовних аспектів, які формують українську ідентичність. Л. Бучко-Бітнер звертається до ідеї «скіф-дойч», в якій поєднано два, на позір, далекі світи: традиційна кочова культура скіфів та західноєвропейська (німецька) цивілізація. Це несподіване зіставлення відкриває нові горизонти у сприйнятті української історії: автор показує, як різні елементи культурного спадку зливаються в єдину тканину національного духу.

Термін «скіф-дойч» використовує для позначення представників етнічної групи, яка поєднує риси як скіфів (стародавнього народу, що проживав на території сучасної України та інших частин Євразійського степу), так і німців. Це авторське визначення є концептуальним у творчості Л. Бучка-Бітнера, він застосовує його як спосіб підкреслення зв’язку між різними історичними та етнічними традиціями, адже й Україна територіально розташована на перехресті різних культурних шляхів. 

Представлені видання є релігійно-філософськими роздумами, що ґрунтуються на біблійних цитатах, моральних настановах та духовному самовдосконаленні; вміщені у них твори відзначені спробою осмислення життєвих випробувань крізь призму християнських цінностей. Книжки Л. Бучка-Бітнера не є поетичними збірками у звичному розумінні: це поєднання текстових матеріалів з ілюстративними (картинками з інтернету, світлинами, колажами). Важливу дидактичну функцію виконують фрагменти з Біблії. Статті можуть бути корисними для людей, які шукають духовні орієнтири, прагнуть осмислити власний життєвий шлях або ж цікавляться біблійною мудрістю. Вони мотивують до саморефлексії, підкреслюючи важливість моральних чеснот.

Ключовою темою творчості автора є героїка сучасних українських захисників. Автор пов’язує відвагу сучасних військових із прадавніми образами скіфських воїнів, проводячи історичну паралель, а також нагадує читачам про безперервність нашої боротьби за свободу та ідентичність. Особливо вдало розкриває психологічний стан захисників: від прагнення миру до глибокого розуміння відповідальності перед народом і землею. Автор часто звертається до сучасних українських військових, дає їм настанови й застерігає. 

Окремої уваги заслуговує трактування важливості мови як культурного фундаменту. Л. Бучко-Бітнер розкриває роль мови як щита, що захищає націю від асиміляції, як стяга, що об’єднує її навіть у найскладніші часи. Він наголошує, що мова – це не лише інструмент спілкування, а й головний код, який зберігає культурну пам’ять поколінь. Народжений в с. Сульжинівка на Житомирщині, змалку розмовляв російською мовою – нею ж почав писати перші вірші. Його шлях до навернення в рідну українську культуру тривав понад пів століття, саме тому автор закликає молодь не марнувати свій час і бути свідомими щодо власного походження.

Також він закликає українців бути взаємноввічливими, зберігати людяність, плекати культуру й підтримувати своїх. А що не менш важливо – безперервно займатися саморозвитком і вчитися мудрості в українських класиків, як-от Т. Шевченка, О. Кобилянської та ін.

Л. Бучко-Бітнер легко переплітає історичні факти з філософськими роздумами та субʼєктивними твердженнями, створюючи тексти, які водночас дивують і змушують замислитись. Стиль викладу дещо піднесений, часом – надмірно експресивний, що може ускладнити їх сприйняття широкою авдиторією, однак це компенсується щирістю та глибиною змісту.

Надалі бажаємо автору натхнення та незгасної мотивації для вдосконалення власних творчих здібностей.