- пʼятниця, 13 березня 2026 р.
- Новини кафедри української літератури
5 березня 2026 року письменнику Миколі Рачуку мало б виповнитися 85 років. До цієї дати було зорганізовано благодійний захід, метою якого був збір коштів для внука письменника Святослава Рачука, воїна 160 ОМБр.
Подія відбулася у стінах Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського в рамках авторського проєкту Світлани Кирилюк «Академічні години в Муніципальній». Це вже другий благодійний захід, присвячений Миколі Рачуку (перший, організований кафедрою української літератури, відбувся 18 листопада 2025 р. на філологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича).
Ініціаторами благодійних акцій та передачі 75 примірників книг Миколи Рачука «З уламків відбулого» стали родина письменника Мирослава Лазарука і видавництво «Друк Арт» (директор Василь Ільницький). Кожен бажаючий міг долучитися до цих подій та отримати в подарунок останню прижиттєву книжку Миколи Рачука «З уламків відбулого». Усі виручені кошти під час обидвох благодійних заходів (6900 грн. та 3620 грн.) були передані внукові письменника – Святославові Рачуку, випускникові й аспірантові Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, який нині перебуває на сході України в лавах 160-ої ОМБр.
Микола Рачук – український письменник, який родом із Вінниччини, але більша частина його життя повʼязана з Буковиною.
Тут народжувалися його твори, знаходили дорогу до читача, незважаючи на багато перепон, які поставали у звʼязку з приналежністю поета до кола Василя Симоненка, Івана Світличного, Івана Дзюби та інших знакових для українського літературного життя постатей.
Уже понад два роки Миколи Рачука немає з нами. Але залишилися його книги, в яких світло поетових розмислів і рефлексій над тим, що становить сенс людського буття, пошук образів і форм для його найповнішого вияву.
Микола Рачук – автор таких поетичних книжок, як « Вишневий промінь» (1980), «Сіяч» (1985), «Сяйво дзеркального плоду» (1990), «Стоок» (1991), «Стослов» (2000), «Урочища» (2001), «Біль і гнів» (2009) та «З уламків відбулого» (2019).
У передмові до останньої поетичної книжки «З уламків відбулого», яка зʼявилася в Чернівцях у серії «Третє тисячоліття», започаткованої письменником і редактором «Буковинського журналу» Мирославом Лазаруком, академік Іван Дзюба написав: «Треба просто читати поета Миколу Рачука. <…> Не так важливо зрозуміти усі подробиці, кожну окрему думку, – як перейнятися осяянням високої поезії. Відчути подих незнаного».
Власне, таку назву – «Відчути подих незнаного…» – й було обрано для нашої події, на якій згадувалося про життєвий і творчий шлях Миколи Рачука, про випробування, які випали на долю, а також про вихід книжок і його причетність до кола Київської поетичної школи. Але найважливішим у цій лекції-презентації, лекції-спогаді, на якій були присутні студенти філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, студенти педагогічного коледжу зі своєю викладачкою Марією Ткачук і просто зацікавлені чернівчани, стали розмови про письменника Миколу Рачука як особистість.
Спогадами й думками про нього і його художній світ ділилися професори Борис Бунчук, Петро Рихло, Людмила Ткач, художник і перекладач Юрій Якимчук та інші присутні. Магістрантка філології Олеся Лободюк зворушено розповідала про знайомство з поетом та його творчістю, адже родом із Шубранця, де в останні роки проживав Микола Рачук з родиною й де він, зрештою, похований. За посередництва онлайн-звʼязку долучився до розмови син Миколи Рачука – Ярослав Рачук, який перебрав після смерті батька на свої плечі догляд за хворою матірʼю. Саме з його уст прозвучало багато того, про що ніхто й не здогадувався – письменник залишив по собі унікальну спадщину (попри пласт неопублікованих творів, у архіві – понад пів сотні записників-щоденників, які ще чекають свого дослідника). Ярослав Рачук згадував про прогулянки-розмови з батьком, про його загострене почуття справедливості й чесності, насамперед, перед самим собою, читав поезії, наголошуючи, що немає в нашому світі нічого випадкового.
А ще завдяки Марʼянові Лазаруку ми мали несподівану можливість почути голос Миколи Рачука – його поезії звучали в авторському виконанні.
Усі, хто був на цьому благодійному заході, особливо студентська молодь, відкрили для себе багато нового.
Цим вони й діляться у своїх відгуках про подію.
Щиро вдячна за організацію вечора памʼяті Миколи Рачука. Захід залишив глибоке враження завдяки вдалому поєднанню літературного аналізу та особистих спогадів присутніх.
Саме такі життєві історії роблять постать письменника ближчою для читача, а його творчість – зрозумілішою. Приємно було відчути, що памʼять про таких майстрів слова підтримується через благодійність та щире спілкування. Це був справді якісний і змістовний захід.
Тетяна Бока, студентка філологічного факультету
Під час заходу Світлана Дмитрівна Кирилюк представила розповідь про життєвий і творчий шлях митця, його роль у розвитку української літератури та зачитала уривки з його поетичних творів. Також було цікаво почути маловідомі факти з його життя. Зокрема, про те, що в радянський період письменника викликали до КГБ, а через власні переконання та творчість він перебував під тиском радянської влади. Навіть існували плани інсценувати його смерть як самогубство.
Захід справив на мене хороше враження, адже я змогла познайомитися з творчістю письменника та його збіркою «З уламків відбулого». Особливу подяку хочу висловити Світлані Дмитрівні за запрошення, організацію заходу та цікаву розповідь про життя і творчість письменника Миколи Рачука.
Альона Панцир, студентка філологічного факультету
Іноді відкриття поезії починається з випадкової книжки. Для мене такою стала збірка «Урочища» Миколи Рачука. Розгортаючи її, я й гадки не мала, що переді мною поет такого високого ґатунку. Його творчість глибока, метафорична, герметично закрита – та саме тому вона так притягує. Її хочеться читати повільно, вдумливо, ніби розгадуючи складну й водночас дуже щиру таємницю.
Зустріч у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського стала для мене продовженням цієї ще не завершеної історії знайомства з поетом. Завдяки організації та сприянню Світлани Кирилюк ця подія перетворилася не просто на літературний захід, а на живу розмову про людину, час і пам’ять.
Адже невелика біографічна довідка у Вікіпедії не здатна передати того, що відчуваєш, коли дізнаєшся: ця людина жила і творила поруч із такими постатями, як Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Світличний. У такі моменти історія перестає бути абстрактною, вона звучить голосами, спогадами, інтонаціями.
Особливо цінним було почути сина поета – Ярослава Рачука. Через його спогади постать батька відкривалася по-новому: не лише як творця, а як людини. Було відчутно, що для нього батькова спадщина – це не просто тексти, а своєрідна книга буття.
Надзвичайно важливими стали спогади Світлани Дмитрівни Кирилюк, Бориса Івановича Бунчука та Петра Васильовича Рихла. Саме живі розповіді, деталі й інтонації ніби вибудували перед нами каркас життєвої долі та особистості письменника.
І хоча до нас, студентів, Микола Рачук уже не приходить, ця зустріч допомогла відчути його присутність. Через спогади й поезію ми ніби складали його портрет – кожен по-своєму, але з однаковим відчуттям поваги й зацікавлення.
І, здається, саме з таких зустрічей починається справжнє відкриття поезії.
Ірина Сливчук, студентка філологічного факультету
Фото Катерини Теленько
