Відтак словами Ізидора Воробкевича із вірша «То моя Буковина», написаного 1879 року, – «Я богу в небі скажу, / Як вже не буду тут: / «Нема над Буковину, / Нема над синій Прут!» – продовжив розмову про видатного буковинського просвітника декан філологічного факультету, доцент Ярослав Редьква. Він зазначив, що письменник є одним із трьох «птахів», які уособлюють національне відродження Буковини. Поруч із «гірською Орлицею» – Ольгою Кобилянською та «буковинським Соловієм» – Юрієм Федьковичем, за влучним висловлюванням І. Франка, він став «Жайворонком нової весни». Виокремлюючи мультикультурність постаті Ізидора Воробкевича, який писав кількома мовами, Ярослав Редьква підкреслив локальне і загальнонаціональне значення його творчого доробку, осмислення якого особливо актуальне в наш час.

Розвиваючи тезу декана, у доповіді «Сидір Воробкевич у вимірах націєтворчості» доктор педагогічних наук, професор, дійсний член (академік) НАПН України Георгій Філіпчук акцентував насамперед увагу на європейськості митця та його ґрунтовній освіті. Бо саме вона дозволила йому вийти за межі провінціалізму й розгорнути україноцентричну просвітницьку діяльність не лише на теренах Буковини, а й у Галичині, що лише підкреслює масштаб цієї постаті. Вчений зосередився на освітньо-культурному компоненті, адже визначальним у творчій долі І. Воробкевича стало звернення до рідної мови. Відповідно і в сучасних умовах мовне питання має бути найвищим пріоритетом розбудови демократичної і незалежної держави. З огляду на життєву позицію письменника, його ідеї, сучасна молодь, на думку Г. Філіпчука, може запозичити в письменника прагнення до самовдосконалення, адже він власним прикладом довів, що справжній розвиток особистості неможливий без щоденної наполегливої праці, системної самоосвіти.

Великий вплив на творчість І. Воробкевича справила творчість Т. Шевченка, на чиї слова писав музику, надихався його пророчим словом. Тема «Сидір Воробкевич і рецепція Тараса Шевченка на Буковині» стала предметом розгляду в доповіді професора Володимира Антофійчука. Доповідач зазначив, що завдяки Т. Шевченкові через посередництво І. Воробкевича на Буковині,  в умовах німецькомовного середовища, утверджувався український світ. Тому рецепція Воробкевичем Шевченкового слова має системний і багатовимірний характер, що потребує, на думку професора, ґрунтовних наукових розвідок.

Творчість І. Воробкевича, який заговорив до буковинських українців рідною мовою, знайшла глибокий відгук у серцях інших видатних майстрів слова.  Зокрема, питанню творчих перегуків була присвячена доповідь «Відгомони поезії Ізидора Воробкевича у віршованій творчості Івана Франка» професора Бориса Бунчука. За словами вченого, ця проблема раніше не розглядалася. Наукове вивчення поетичного доробку І. Франка дозволило виявити вісім поезій, співзвучних із творами І. Воробкевича за окремими словами та інтонацією. П’ять із них належать до його раннього періоду, коли він ще був гімназистом у Дрогобичі й шукав своє місце у поезії. Однак у цьому контексті не йдеться про пряме учнівство, навпаки, це засвідчує про надзвичайну легкість і доступність поезії І. Воробкевича, – зауважив Борис Іванович.

Продовжуючи тему жанрового розмаїття доробку І. Воробкевича, доцент Василь Костик у доповіді «Сидір Воробкевич і народнопісенна творчість» підкреслив неабияку популярність творів письменника ще за його життя. За словами фольклориста, лише відома пісня на слова І. Воробкевича «Заграй ми, цигане старий» має чимало варіацій. Зокрема, у збірнику «Над Прутом у лузі» (2001), упорядкованому відомим буковинським музикознавцем К. Смалем, у яку увійшли народні пісні на слова І. Воробкевича, саме цей твір подано там у восьми варіантах.

Підсумком наукових читань стало питання вивчення художньої спадщини І. Воробкевича. Зокрема в доповіді доцента Олександра Поповича «Внесок Петра Никоненка та Миколи Юрійчука у воробкевичезнавство» було проаналізовано найважливіші праці цих учених та їхніх внесок у популяризацію творчості митця, що сприяло поверненню його імені в українську історіографію й утвердженню в пантеоні класиків українського письменства.

Під час круглого столу було презентовано книжкову виставку «Лірик і Буковинець» видань кінця ХІХ – початку ХХ ст. з фондів Наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Деталізувала на прижиттєвих і пізніших публікаціях творів І. Воробкевича завідувачка відділу інформаційно-бібліографічної та науково-методичної роботи Наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича Марія Махмутова. Представлені унікальні стародруки всебічно розкривають насамперед багатогранний талант І. Воробкевича як письменника і музиканта, засвідчуючи його феноменальну працьовитість.

Між виступами учасників круглого столу звучало й поетичне слово І. Воробкевича у декламаціях студенток третього курсу Мар’яни Харюк та Ольги Щур. Відомі вірші «Рідна мова» та «Пісня руська» у студентському виконанні засвідчують, що творчість І. Воробкевича продовжує пульсувати в сучасному культурному просторі, слугуючи духовним орієнтиром, що об’єднує покоління.   Кожен його поетичний рядок і сьогодні спонукає до глибинних розумів та усвідомлення виняткової вагомості рідного слова.

Ольга Меленчук,
кандидатка філологічних наук