Як працює найпростіша магія слова, притягувальна (про перетворювальну – іншим разом)? Розповідаю для початківців, ну або скептиків. Отже, маєте двічі згадати ім’я автора та перерахувати всі його здобутки, обов’язково – в тій же аудиторії, вголос і з пієтетом. Робите так у середу вранці одного тижня, за схожою схемою – наступного, а на третій – він приїздить у гості з презентацією книжки. Точніше, приїхала вона – Анастасія Євдокимова, літературознавиця, упорядниця серії «Жінки пишуть» видавництва «Книголав», головна редакторка медіа «Сенсор», лекторка школи «Litosvita», менеджерка культурних проєктів, модераторка книжкового клубу, подкастерка, іншими словами, постійна мешканка інформаційної бульбашки сучасного читача. А ще вона кілька років працювала в київській школі та здобула впізнаваність, проводячи уроки з української мови та літератури у «Всеукраїнській школі онлайн».

Ось чому на вступному занятті з курсу «Методика викладання української літератури» Анастасія Євдокимова стала нашим «кейсом»: погодьтеся, важко переоцінити мотиваційний потенціал історії молодої успішної вчительки, медійної персони, яка не лише декларує, а й демонструє, що «школа – це ідеальна злітна смуга». Відтоді, як пані Анастасія поділилася в інтерв’ю таким направду свіжим поглядом на професію, минуло сім років. І хоч вона давно вийшла за межі педагогічної діяльності, але назвати її колишньою вчителькою не випадає, бо вчительство з неї нікуди не поділося. Про це зізнається під час нашого дещо хаотичного знайомства акурат перед презентацією книги для студентів філологічного факультету спеціальності «Середня освіта (Українська мова і література)». А найпереконливіший доказ – то сама книга, літературна енциклопедія для підлітків «Що воно таке? Українська література», ошатне видання подарункового формату з цупкими сторінками й соковитими ілюстраціями художниці Софії Мельник.

Перше враження – що це красиво й концептуально, чи нехай так – концептуально красиво. Здається, авторка в уже згадуваному інтерв’ю дала собі майбутній чудову пораду: «У час Інстаграму (тобто добу красивих фото) гарна обкладинка, цікава верстка та яскраве оформлення є вкрай важливими. Це перше, чим можна заманити дітей, аби вони зацікавились книжкою. Друге – захопити розповіддю про книжку. Ти не тільки повторюєш дітям, що читання – класно, але й сам постійно повертаєшся до цього та усвідомлюєш заново». І Анастасія Євдокимова, без сумніву, захоплює, говорячи про свою книгу енергійно, з переконливістю і свободою творця, маючи в рукаві стонадцять зачіпок, професорських, стендаперських, іменних. Звісно, вони працюють, чимало з них уже апробовані, адже Чернівці – дванадцяте місто у всеукраїнському турі пані Анастасії. Тільки вслухайтесь: всеукраїнський тур у рамках проєкту з промоції читання – хіба це не прецедент?

Світлана Гуцуляк,
асистент кафедри української літератури

Враження третьокурсників від зустрічі з Анастасією Євдокимовою

Анна Симанчук (302 група): «Мушу сказати – це було справді захопливо. Авторка – харизматична, відкрита й дуже цікаво розповідає. Вона не просто презентувала книгу, а занурила нас у світ літератури, показуючи, що її можна сприймати легко, з гумором і водночас глибоко. Особливо мені запам’ятався феномен «вусів», про який говорила Анастасія. Також корисним для мене був лайфхак від авторки про кота, якого треба скласти «докупи». Це цікава і зрозуміла концепція пояснення основних елементів сюжету, як-от завʼязка чи кульмінація. Книжка пояснює базові літературні поняття на прикладах українських творів, додаючи до цього яскраві ілюстрації Софії Мельник. Виглядає так, що кожна сторінка – маленький мультфільм, який оживляє літературу. Це була подія, після якої хочеться перечитати вже знайомі тексти й відкрити для себе нових авторів. І ще раз переконатися: література може бути цікавою, живою й дуже сучасною.

Олександра Кишлар (301 група): «Кожен студент філологічного факультету по-своєму любить українську літературу. Хтось захоплюється всіма жанрами й епохами, а хтось має лише кількох улюблених письменників. Але кожен із нас шукає в ній натхнення, відповіді на власні питання та сили рухатися далі.

Насамперед хочу подякувати Анастасії за те, що вона допомогла мені розширити коло читацьких уподобань і зменшити страх перед окремими авторами. Раніше я здебільшого читала сучасні твори іноземних письменників, адже українська література здавалася мені надто трагічною. Проте, як зазначила пані Євдокимова, «монстра» не варто боятися: достатньо придивитися до нього ближче, і він виявиться не страшним, а навіть дружнім. Саме після цієї зустрічі я придбала три книги: «Камінний хрест» Василя Стефаника – автора, чия творчість свого часу мене захоплювала, але згодом почала лякати глибиною змісту; «Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга – щоб подолати острах перед великими за обсягом текстами; та «Падіння дому Ашерів та інші історії» Едґара Аллана По – аби навчитися спокійно сприймати довгі описи й складні метафори. Отже, я зробила перший крок у подоланні своїх страхів та переживань. Щиро вдячна за те, що підштовхнули мене до цього.

Особливо мене вразив досвід роботи пані Євдокимової зі школярами. Я відкрила для себе цікаві й практичні прийоми, які стануть у пригоді не лише як студентці, а й у майбутній педагогічній діяльності. Коли я була ученицею, завжди плуталася в послідовності елементів композиції, а Анастасія запропонувала сучасний і креативний спосіб розв’язання цієї проблеми, що розвиває не лише знання, а й уяву та творче мислення.

Не менш цінними виявилися й поради з читання. Я давно відчуваю труднощі із запам’ятовуванням текстів, та завдяки порадам Анастасії: «прочитай, зафіксуй, обговори» – з’явилася надія, що ця проблема нарешті поступиться місцем новим навичкам.

Зустріч із пані Євдокимовою стала для мене щирим відкриттям. Легка й невимушена подача інформації, цікаві факти, зокрема про вагу носорогів (я й досі дивуюся як вона дійшла до такого порівняння), професійність і відданість своїй справі зробили цю розмову схожою на дружнє спілкування. Переконана: з такими людьми, як Анастасія Євдокимова, українська література матиме ще багато простору для розквіту».

Софія Молокус (302 група): «Те, як наша гостя подавала інформацію, не залишило нікого байдужим. Активна жестикуляція, виразна вимова та неймовірна харизма змусили авдиторію завмерти. Анастасія Євдокимова розповідала про деякі моменти зі свого життя, свій творчий шлях, створення книги «Що воно таке? Українська література?». Після насиченої розповіді ми мали хорошу нагоду поставити запитання авторці, якою одразу ж скористалися, а також зробили кілька світлин на згадку та отримали дивовижні закладки з песиком та Лесею Українкою з вусами. Ця насичена зустріч наповнила мене приємними емоціями, принесла незабутні враження та відкрила нові можливості. Завдяки їй я навчилась невеличким хитрощам, які допоможуть мені, як майбутньому спеціалісту, легко та цікаво подати матеріал дітям. Подібні заходи є дуже корисними не лише для глибокого пізнання та відкриття інформації, а й щоби ближче познайомитися із видатними людьми, завдяки яким наша українська література набуває яскравих кольорів та насичується новими іменами».